Майбутній і минулий час
Читайте також: дієслово
- Складна і складена форми майбутнього часу.
- Минулий час.
- Умовний спосіб.
- Наказовий спосіб.
1. Складна і складена форми майбутнього часу
Складна і складена форми майбутнього часу мають однакове значення. Їх нерідко вживають упереміш, щоб уникнути одноманітності: Я бачу наперед себе ціле покоління таких молодих сил, що будуть, як орли, облітати нашу країну і шукатимуть для неї простору (В. Стефаник).
Складна форма майбутнього часу утворюється додаванням особових форм дієслова (й)няти до неозначеної форми дієслова недоконаного виду, наприклад: радіти + му = радітиму, радіти + меш = радітимеш, радіти + ме = радітиме, радіти + мемо = радітимемо, радіти + мете = радітимете, радіти + муть = радітимуть
Тому в складній формі майбутнього часу перед -му, –меш… -муть після т завжди пишеться буква и (як в неозначеній формі): учитиму, відповідатимеш, знатиме, вважатимемо, оволодіватимете.
Складена форма майбутнього часу утворюється поєднанням особових форм дієслова бути в майбутньому часі з неозначеною формою дієслова недоконаного виду, наприклад: буду писати, будеш писати, буде писати, будемо писати, будете писати, будуть писати.
2. Минулий час
Дієслова в минулому часі змінюються за родами (в однині) та числами.
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива (неозначена форма дієслова без суфікса –ти):
- для чоловічого роду за допомогою формотворчого суфікса –в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандрував, побіг, виповз, затих;
- для інших родів і для множини за допомогою формотворчого суфікса л– та закінчень -а, -о, -и: мандрувала, мандрувало, мандрували; затихла, затихло, затихли; синіла, синіло, синіли.
Чергування о—і, е—і відбувається тільки в чоловічому роді: нести — ніс, але несла; везти — віз, але везла; могти — міг, але могла.
3. Умовний спосіб
В умовному способі розрізняється рід (в однині) і число. Часових форм умовний спосіб не має.
Форми умовного способу дієслів творяться від минулого часу (рідше — від інфінітива) за допомогою частки би (б), яка пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова. Якщо в реченні підряд вжито кілька дієслів в умовному способі, то частку би (б) не обов’язково повторювати при кожному з них.
Форма би вживається після приголосних, б — після голосних звуків.
Наприклад: 1. Ні, Марко не такий. Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивертав би дерева (М. Коцюбинський). 2. Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу, — в ній все було б ясне — і струни, й гуки (Леся Українка).
4. Наказовий спосіб
Наказовий спосіб має три спеціальні форми: 2-у особу однини (вчи, клич), 1-у і 2-у особи множини (вчімо, кличмо; вчіть, кличте). Часових форм наказовий спосіб не має.
Форми наказового способу дієслів творяться від основи теперішнього часу (основа 3-ї особи однини: каж-е, нес-е, співай-е, сид-ить, лет-ить). Є два типи творення форм наказового способу.
Перший тип: у 2-й особі однини до основи теперішнього часу додаємо закінчення -и, яке буває під наголосом або після збігу кількох приголосних: кажи-, неси-, вези-, сиди-, лети-, стережи-ся, стели-ся, підкре-сли, прові-три, кри-кни.
Закінчення -и зберігається й тоді, коли наголос переходить на префікс ви: пиши- — ви:пиши, бери- — ви–бери.
Такі дієслова у 1-й особі множини приймають закінчення -імо, у 2-й особі множини — закінчення -іть: кажімо, кажіть: стережімося, стережіться; підкреслімо, підкресліть; випишімо, випишіть; вибіжімо, вибіжіть.
Другий тип: у 2-й особі однини дієслово має чисту основу, кінцевий приголосний якої, де це можливо (тобто якщо це зубний приголосний), пом’якшується: кинь, карауль, переходь, злазь, піднось, підносься, працюй, поспішай, постав, затям, насип, їж, забезпеч, повір.
Такі дієслова у 1-й особі множини приймають закінчення -мо, у 2-й особі множини — закінчення -те (причому м’який знак перед цими закінченнями зберігається): киньмо, киньте; переходьмо, переходьте; підносьмо, підносьте; працюймо, працюйте; затяммо, затямте; забезпечмо, забезпечте; повірмо, повірте.
Майбутній і минулий час
Наказовий спосіб для 1-ї і 3-ї особи однини та 3-ї особи множини твориться додаванням до дієслова в теперішньому часі або в простій формі майбутнього часу частки хай (нехай): хай піду, хай піде, хай підуть; хай співаю, хай співає, хай співають.
Число | Особа | Під наголосом та після збігу приголосних | В інших випадках з кінцевим зубним | В інших випадках з кінцевим незубним |
Однина | 2-а | скажи | стань | пробач |
Множина | 1-а | скажімо | станьмо | пробачмо |
Множина | 2-а | скажіть | станьте | пробачте |
Перевірте себе. Майбутній і минулий час
1. Дієслова поставте в 2-й особі однини наказового способу й запишіть у дві колонки: 1) з м’яким знаком укінці; 2) без м’якого знака.
Зволожити, заправити, квасити, зготувати, поглянути, вносити, повідомити, зморщити, вірити, вимітити. Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову давньоарабського письменника Аль-Харізі: “Де мало слів, там…”
Перевірте себе. Майбутній і минулий час
2. Запишіть у дві колонки дієслова: 1) у наказовому способі; 2) у дійсному способі.
Озеленимо, сточіть, кричіть, навчить, летімо, збережімо, зворушить, навчіть, лящить, зворушіть, узагальнимо, зачепить, сушіть, озеленімо, зліпіть, вивчімо, сточить, скажімо, запишіть, вивчимо.
Майбутній і минулий час
Ключ. З других букв має скластися закінчення прислів’я: “Перш ніж шити, …”