Майбутній і минулий час

Майбутній і минулий час

Майбутній і минулий час

Читайте також: дієслово

  1. Складна і складена форми майбутнього часу.
  2. Минулий час.
  3. Умовний спосіб.
  4. Наказовий спосіб.

1. Складна і складена форми майбутнього часу

Складна і складена форми майбутнього часу мають однакове значення. Їх нерідко вживають упереміш, щоб уникнути одноманітності: Я бачу наперед себе ціле покоління таких молодих сил, що будуть, як орли, облітати нашу країну і шукатимуть для неї простору (В. Стефаник).



Складна форма майбутнього часу утворюється додаванням особових форм дієслова (й)няти до неозначеної форми дієслова недоконаного виду, наприклад: радіти + му = радітиму, радіти + меш = радітимеш,  радіти + ме = радітиме, радіти + мемо = радітимемо, радіти + мете = радітимете, радіти + муть = радітимуть

Тому в складній формі майбутнього часу перед -му, –меш… -муть після т завжди пишеться буква и (як в неозначеній формі): учитиму, відповідатимеш, знатиме, вважатимемо, оволодіватимете.

Складена форма майбутнього часу утворюється поєднанням особових форм дієслова бути в майбутньому часі з неозначеною формою дієслова недоконаного виду, наприклад: буду писати, будеш писати, буде писати, будемо писати, будете писати, будуть писати.

2. Минулий час

Дієслова в минулому часі змінюються за родами (в однині) та числами.



Форми минулого часу творяться від основи інфінітива (неозначена форма дієслова без суфікса –ти):

  • для чоловічого роду за допомогою формотворчого суфікса –в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандрував, побіг, виповз, затих;
  • для інших родів і для множини за допомогою формотворчого суфікса л– та закінчень -а, -о, -и: мандрувала, мандрувало, мандрували; затихла, затихло, затихли; синіла, синіло, синіли.

Чергування о—і, е—і відбувається тільки в чоловічому роді: нести — ніс, але несла; везти — віз, але везла; могти — міг, але могла.

3. Умовний спосіб

В умовному способі розрізняється рід (в однині) і число. Часових форм умовний спосіб не має.

Форми умовного способу дієслів творяться від минулого часу (рідше — від інфінітива) за допомогою частки би (б), яка пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова. Якщо в реченні підряд вжито кілька дієслів в умовному способі, то частку би (б) не обов’язково повторювати при кожному з них.

Форма би вживається після приголосних, б — після голосних звуків.

Наприклад: 1. Ні, Марко не такий. Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивертав би дерева (М. Коцюбинський). 2. Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу, — в ній все було б ясне — і струни, й гуки (Леся Українка).

4. Наказовий спосіб

Наказовий спосіб має три спеціальні форми: 2-у особу однини (вчи, клич), 1-у і 2-у особи множини (вчімо, кличмо; вчіть, кличте). Часових форм наказовий спосіб не має.

Форми наказового способу дієслів творяться від основи теперішнього часу (основа 3-ї особи однини: каж-е, нес-е, співай-е, сид-ить, лет-ить). Є два типи творення форм наказового способу.

Перший тип: у 2-й особі однини до основи теперішнього часу додаємо закінчення , яке буває під наголосом або після збігу кількох приголосних: кажи-, неси-, вези-, сиди-, лети-, стережи-ся, стели-ся, підкре-сли, прові-три, кри-кни.

Закінчення зберігається й тоді, коли наголос переходить на префікс ви: пиши- — ви:пиши, бери- — вибери.

Такі дієслова у 1-й особі множини приймають закінчення -імо, у 2-й особі множини — закінчення -іть: кажімо, кажіть: стережімося, стережіться; підкреслімо, підкресліть; випишімо, випишіть; вибіжімо, вибіжіть.

Другий тип: у 2-й особі однини дієслово має чисту основу, кінцевий приголосний якої, де це можливо (тобто якщо це зубний приголосний), пом’якшується: кинь, карауль, переходь, злазь, піднось, підносься, працюй, поспішай, постав, затям, насип, їж, забезпеч, повір.

Такі дієслова у 1-й особі множини приймають закінчення -мо, у 2-й особі множини — закінчення -те (причому м’який знак перед цими закінченнями зберігається): киньмо, киньте; переходьмо, переходьте; підносьмо, підносьте; працюймо, працюйте; затяммо, затямте; забезпечмо, забезпечте; повірмо, повірте.

Майбутній і минулий час

Наказовий спосіб для 1-ї і 3-ї особи однини та 3-ї особи множини твориться додаванням до дієслова в теперішньому часі або в простій формі майбутнього часу частки хай (нехай): хай піду, хай піде, хай підуть; хай співаю, хай співає, хай співають.

Число Особа Під наголосом та після збігу приголосних В інших випадках з кінцевим зубним В інших випадках з кінцевим незубним
Однина 2-а скажи стань пробач
Множина 1-а скажімо станьмо пробачмо
Множина 2-а скажіть станьте пробачте

Перевірте себе. Майбутній і минулий час

1. Дієслова поставте в 2-й особі однини наказового способу й запишіть у дві колонки: 1) з м’яким знаком укінці; 2) без м’якого знака.

Зволожити, заправити, квасити, зготувати, поглянути, вносити, повідомити, зморщити, вірити, вимітити. Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову давньоарабського письменника Аль-Харізі: “Де мало слів, там…”

Перевірте себе. Майбутній і минулий час

2. Запишіть у дві колонки дієслова: 1) у наказовому способі; 2) у дійсному способі.

Озеленимо, сточіть, кричіть, навчить, летімо, збережімо, зворушить, навчіть, лящить, зворушіть, узагальнимо, зачепить, сушіть, озеленімо, зліпіть, вивчімо, сточить, скажімо, запишіть, вивчимо.

Майбутній і минулий час

Ключ. З других букв має скластися закінчення прислів’я: “Перш ніж шити, …”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *