Головні члени речення

Головні члени речення

Головні члени речення

Головні члени речення

Читайте також Речення

  1. Головні й другорядні члени речення. 2. Підмет. 3. Присудок. 4. Узгодження присудка з підметом. 5. Тире між групою підмета і групою присудка.

1. Головні й другорядні члени речення

Члени речення поділяються на головні (підмет і присудок) та другорядні (додаток, означення, обставини).

Головні члени речення становлять основу речення, його синтаксичний центр.



Кожне просте речення повинно мати свій синтаксичний центр, який містить назву предмета-діяча і назву виконуваної ним дії, його стану або його змінної ознаки.

Іноді в неповному реченні синтаксичний центр буває відсутній, але він усе одно домислюється з контексту чи ситуації. Наприклад, коли запитують і відповідають: Куди? — Додому, — то мають на увазі: Куди ти йдеш? — Я йду додому.

Синтаксичний центр виражається переважно двома членами — підметом і присудком.

Другорядні члени пояснюють підмет і присудок, а також інші другорядні члени речення.

Наприклад, у реченні Спекотний травень грозовому липню свій таємничий дар передає (Р.Лубківський) слово травень (хто? що?) — підмет; передає (що робить?) — присудок, а разом вони становлять синтаксичний центр. Слово спекотний (який?) — означення, пояснює підмет; слова липню (кому?), дар (кого? що?) — додатки, пояснюють присудок; слова грозовому (якому?), свій (чий?), таємничий (який?) — означення, пояснюють другорядні члени.

Підмет і другорядні члени, що його пояснюють (спекотний травень), становлять групу підмета. Присудок і другорядні члени, що його пояснюють (грозовому липню свій таємничий дар передає), становлять групу присудка.

Між групою підмета і групою присудка кома не ставиться, може ставитися лише тире.

Речення за наявністю другорядних членів поділяються на непоширені й поширені.



Непоширене речення складається тільки з синтаксичного центра. Наприклад, кожне з речень Гаснуть зорі. Світає. Ранок — непоширене, бо в них нема другорядних членів речення.

Поширене речення має в своєму складі один або більше другорядних членів. Наприклад, кожне з речень: Останній бій… Гармати били тупо. А потім змовкли (В. Сосюра) — поширене, бо в них є другорядні члени останній (який?), тупо (як?), потім (коли?).

2. Підмет (Головні члени речення)

Підметом називається незалежний головний член речення, що називає предмет, про який щось стверджується або заперечується в реченні.

Підмет звичайно відповідає на питання називного відмінка іменника — хто? що?

Підмет найчастіше буває виражений іменником або займенником у називному відмінку, рідше — іншою частиною мови, вжитою в значенні іменника. Такий підмет називається простим.

Наприклад, у реченнях: 1. Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в журбі (Григорій Тютюнник). 2. Он ідуть закохані і юні… (В.Сосюра) — підмети виражені займенником (я), іменником (війна), дієприкметником у ролі іменника (закохані) і прикметником у ролі іменника (юні).

Слова сам і весь при особових займенниках та кількісних числівниках набувають значення уточнювальної частки. Тому підмети типу я сам, ми всі, всі сто слід зараховувати до простих: 1. Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (П.Тичина). 2. Усі ми дужі дружбою своєю (В. Сосюра).

Щоб з підметом не сплутати додатка, вираженого знахідним відмінком, під час визначення підмета доцільно ставити водночас два питання: хто? що? Тоді легко буде виявити, що, наприклад, у реченні Ой у полі жито копитами збито (Нар. творчість) підмета нема, а слово жито — додаток, бо відповідає на питання знахідного відмінка (збито кого? що?).

Іноді в ролі підмета виступає неозначена форма дієслова. Наприклад, у реченнях: 1. Прожити вік — не поле перейти (Нар. творчість). 2. Першою думкою в Остапа було тікати (М. Коцюбинський). 3. Поете, любити свій край не є злочин, коли це для всіх! (П. Тичина.) — слова прожити, тікати, любити виконують роль підметів, оскільки саме вони називають ті поняття, про які стверджується чи заперечується щось у реченнях.

Підмет буває також виражений словосполученням. Такий підмет називається складеним.

Головні члени речення

У ролі складеного підмета переважно виступають:

  • стійкі словосполучення: 1. На тонкуватій шиї шарніром рухається адамове яблуко (М. Стельмах). 2. Сава Андрійович раптом замовк (О. Довженко);
  • сполучення кількісного числівника або іменника, що має кількісне значення, з іменником: 1. Чотири літа пролетіло (А. Малишко). 2. Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен (М. Коцюбинський). 3. Було їх там чоловіка з тридцять (М. Коцюбинський). Один з партизанів підвівся на стременах (А. Головко);
  • сполучення іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку з прийменником з: Межи втікачами були й Остап з Соломією (М.Коцюбинський).

Словосполучення типу Остап з Соломією, батько з сином виступає складеним підметом лише тоді, коли присудок при ньому стоїть у множині, наприклад: Батько з сином пішли на панський тік молотити… (І. НечуйЛевицький). Якщо ж присудок вжито в однині, то словосполучення виступає підметом і додатком, наприклад: Батько з сином думав, думав, де б то взяти грошей, і надумав продати кабана (І. Нечуй-Левицький).

Складений підмет слід відрізняти від однорідних простих підметів. Наприклад, у реченні Малина й вишні одійшли давно (О. Довженко) — не складений, а два однорідні підмети: малина і вишні.

Є речення, у яких підмета нема, наприклад: 1. Прокидаюсь на березі Десни під дубом (О.Довженко). 2. Розвиднялося дуже помалу і пізно (І.Франко).

Перевірте себе. Головні члени речення

Випишіть підряд підмети: 1) прості; 2) складені.

1.Таке йому смачне те генеральське спасибі! (Панас Мирний). 2. Свій зі своїм завжди домовляться. 3. Допомагати іншим — це приємно. 4. Навіть щонайжорстокіший із жорстоких не в силі зробити всіх рабами. 5. Близько десятка людей прийшло їй допомогти. 6. В бліндаж зібрались охочі з одного батальйону (І.Ле). 7. Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М.Рильський).

Ключ. Головні члени речення

З других букв перших слів має скластися слово, пропущене у вислові давньоримського поета Горація: “Бійся дешевої …, прикритої лисячою шкурою”.

3. Присудок (Головні члени речення)

Присудком називається головний член речення, який стверджує або заперечує щось у реченні.

Присудок називає дію якогось предмета, явища, його стан або змінну ознаку і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто або що він є? тощо.

Залежно від того, як і якою частиною мови виражено основне значення присудка, присудки бувають прості дієслівні, складені дієслівні і складені іменні.

Простий дієслівний присудок може бути виражений будь-якою способовою формою дієслова (тобто дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі).

Наприклад, у реченнях. 1. Ми ідемо, ми будемо іти, ми прийдемо до світлої мети (М.Рильський). 2. Любіть і боріться за щастя безкрає (В.Сосюра). 3. Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах та співав би свої думи (Т.Шевченко) — простими присудками виступають дієслова дійсного способу ідемо, будемо іти, прийдемо; наказового способу — любіть, боріться; умовного способу — гуляв би, співав би.

Треба мати на увазі, що присудок, виражений дієсловом у складеній формі майбутнього часу, — простий: Буду я навчатись мови золотої у трави веснянки, у гори крутої (А.Малишко). Так само простим є присудок, виражений фразеологізмом (фразеологізм як член речення не розкладається на складові частини, він виражає одне поняття): Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С.Васильченко).

Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом.

Основне значення в такому присудку виражається неозначеною формою дієслова. Допоміжне ж слово вказує тільки на спосіб і час дії, на її початок, кінець, тривалість, можливість, бажаність, необхідність, тобто виражає якісь додаткові її ознаки.

Допоміжними бувають дієслова стати, почати, перестати, могти, хотіти, мусити, мати, вміти, сміти, бажати, пробувати, братися і подібні, дієслівні словосполучення мати змогу, мати бажання, мати право, мати намір тощо, а також слова повинен, зобов’язаний, готовий, змушений, у змозі, не в змозі, у силі, не в силі тощо.

Головні члени речення

Наприклад: 1. Полум’яний дід довго не міг прочахнути. 2. Почали гукати деркачі, перепел, бугай, ще якась птиця. (О. Довженко). 3. Очі не в змозі були одірватися від його карих очей (А.Шиян). 4. Я зобов’язаний допомогти старому (М.Стельмах).

Складені дієслівні присудки слід відрізняти від простих, що мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова: 1. При сонячному світлі соромився навіть дивитись на них (О. Довженко). 2. Взяв з собою бійця і пішов перевірити з ним оборону мій синок (В.Сосюра). Тут у першому реченні дивитись — додаток, бо відповідає на питання непрямого відмінка: соромився чого?; у другому реченні перевірити — обставина мети, бо відповідає на питання: пішов з якою метою?

Складений іменний присудок виражається словами, здатними змінюватися за відмінками (іменником, прикметником, числівником, займенником, дієприкметником), у поєднанні з дієсловом-зв’язкою.

У ролі дієслів-зв’язок виступають дієслова бути (в теперішньому часі звичайно опускається), стати, робитися, здаватися, вважатися, називатися тощо.

Наприклад: 1. Се оргія натхненної природи, се буйне свято пахощів і барв (Є.Маланюк). 2. І запах всякого насіння приємний. 3. Один кінь у нас звався Мурай... 4. Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою. (О. Довженко). 5. Голубів на Горі ніхто не чіпав, не їв, вони вважалися Божою птицею (С.Скляренко).

До складеного іменного присудка можуть входити частки як, ніби. наче, неначе, мов, мовби, немовби. Кома перед такими частками не ставиться, іноді ставиться тире: 1. У нього очі — наче волошки в житі (А. Головко). 2. В хаті було як у вінку (О. Гончар). 3. Ти будеш мені як радісний, чарівний сон (У.Самчук).

Головні члени речення

Є також речення, у яких присудка нема (він або пропущений, або не потрібний), наприклад: 1. Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й соняшники. (О. Довженко). 2. Розлогі верби. Затишок і тіні (В.Симоненко).

Перевірте себе. Головні члени речення

Випишіть підряд присудки: 1) прості дієслівні; 2) складені дієслівні; 3) складені іменні.

  1. Любий друже, усміхнись мені! (В.Сосюра). 2. Лави противника змушені були відступити (П.Кочура). 3. Люд наш зовсім знедолений був. 4. Плодитися хай не перестають вам добрі справи. 5. Я буду крізь сльози сміятись… (Леся Українка). 6. Найбільша розвага для мене — книжка. 7. Він ніби почав вагатися. 8. Лякливий цей народ — горобці.

Ключ. Головні члени речення

З других букв перших слів має скластися слово, пропущене у вислові давньоримського поета Овідія: “Чисте … ні брехні не боїться, ні чуток, ні пліток“.

4. Узгодження присудка з підметом

Присудок з підметом пов’язується звичайно зв’язком узгодження. Водночас цей зв’язок має деякі свої особливості.

При однорідних підметах, пов’язаних єднальним зв’язком, дієсловоприсудок ставиться як у множині (частіше), так і в однині. Порівняйте: 1. Катерина і Валерій сидять поруч. — І блідий місяць освітлює зовсім іншу картину в степу: іде Катерина і Голик Валерій (О.Довженко). 2. Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга охопили Петрове серце (Панас Мирний).— А у тебе, мила, щастя і тривога на щоках… цвіте (В. Сосюра). 3. Раділи і садок, і поле, і долина (Л. Глібов).— Чорніє поле, і гай, і гори (Т. Шевченко).

При підметі, вираженому сполученням кількісного числівника з іменником, присудок ставиться: 1) в однині, якщо увагу зосереджено на кількості; 2) у множині, якщо увагу зосереджено на дії. Порівняйте: 1. Сиділо нас чоловіка з вісім (А.Тесленко).— Три дівчини, студентки-агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (М.Рильський). 2. Біля прилавка стояло двоє селян… і переказували продавцеві, напевно, останні новини (П. Панч).

При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина, половина, решта, гурт тощо, дієслово-присудок ставиться в однині і в тому самому роді, що й підмет. Наприклад: 1. Більшість висловилась за те, щоб збори вважати правочинними. 2. Менша частина залишилася чекати автобуса.

При підметах — назвах осіб за професією, виражених іменниками чоловічого роду, присудок у минулому часі вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли йдеться про жіночу особу: Суддя виніс рішення. Водій оголосив зупинку. Але якщо при такій назві вжито жіноче ім’я, прізвище, то присудок ставиться у формі жіночого роду: Суддя Коваленко винесла рішення. Водій Валентина оголосила зупинку.

При абревіатурах дієслово-присудок ставиться в тому самому числі й роді, що й основне слово у словосполученні, від якого утворено абревіатуру. Наприклад: 1. НБУ (Національний банк України) подав звіт про запаси валюти в країні. 2. СБУ (Служба безпеки України) покликана захищати інтереси держави.

5. Тире між групою підмета і групою присудка

Між групою підмета і присудка тире звичайно не ставиться: 1. Київ прекрасний за всякої пори (І.Цюпа). 2. Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (І.Франко). 3. Промені як вії сонячних: очей! (П. Тичина).

Тире між групою підмета і групою присудка ставиться, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити: 1. Яка тонка це річ — людини творчість! (П.Тичина). 2. Лиш боротись — значить жить (І.Франко). 3. Пісня і праця — [це] великі дві сили! (І.Франко). 4. [Це] Обов’язок лікаря — лікувати хворого (О.Гончар).

Тире між групою підмета і групою присудка ставлять також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться пауза й далі підвищується тон: 1. Не спиться. Ніч — як та печать. Лиш паровози — кричать (П. Тичина). 2. Твій кожен мур, твій кожен камінь — рідний, твій кожен дім — знайомий, любий, свій (М.Бажан).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *