Абсолютна, відносна висота місцевості

Абсолютна, відносна висота місцевості

Абсолютна, відносна висота місцевості. За початок відліку висот на Землі прийнято рівень Балтійського моря. Висоту місцевості, визначену від рівня Балтійського моря, називають абсолютною висотою. Абсолютна висота точок, розташованих вище від рівня моря, – додатна, а нижче – від’ємна. Так, вище розташовані гори суходолу, нижче – окремі низовини. Наприклад, абсолютна додатна висота найвищих гір світу Гімалаїв дорівнює 8848 м над рівнем моря, а абсолютна від’ємна висота становить -395 м. Це рівень Мертвого моря. 

Щоб визначити абсолютну висоту якоїсь точки в Україні, не обов’язково щоразу їхати до Балтійського моря. На окремих спорудах під час нівелювання встановлюють спеціальні знаки-репери, на яких зазначено абсолютну висоту місцевості. Поза населеними пунктами по лініях нівелювання приблизно через 5-8 км закладають ґрунтові репери.

Ученим відомо, що рівень Світового океану не залишається незмінним і коливається під впливом різних чинників. Серед таких і сили тяжіння Сонця та Місяця, і зміна атмосферного тиску, і випадіння атмосферних опадів та випаровування, і річковий стік та землетруси тощо. Однак найбільші зміни пов’язані з наступом та відступом давнього льодовика. Під час давнього зледеніння велика маса води перетворилася на льодовик, що вкривав частину території Північної Америки та Європи. Унаслідок цього рівень океану був на 120-150 м нижче сучасного. Отже, саме на таку висоту тоді й «зросли» всі гори на Землі. Проте в подальшому внаслідок потепління і танення давніх льодовиків рівень океану знову почав підніматися, а гори відповідно «знижуватися».

Абсолютна, відносна висота місцевості

Крім абсолютної висоти місцевості, велике практичне значення має відносна висота. Ця висота показує, на скільки одна точка земної поверхні вища за іншу по вертикалі. Інакше кажучи, відносна висота дорівнює різниці абсолютних висот цих точок, наприклад між висотою гірської вершини та рівнем дна найближчої долини.

Уміння визначати відносну висоту місцевості потрібне людині в її господарській діяльності, зокрема під час будівництва доріг, висотних споруд, прокладання тунелів, мостів через річки тощо.

Щоб з’ясувати, вище чи нижче розташований об’єкт, було сконструйовано спеціальний інструмент – нівелір. Це слово французького походження, що в перекладі означає «вирівнювати». За допомогою нівеліра здійснюють нівелювання – визначають висоту точки земної поверхні відносно іншої обраної точки.

Земна поверхня здебільшого нерівна та складається з опуклих і увігнутих ділянок, різноманітних за формою і розмірами. Щоб зобразити їх на карті, користуються багатьма способами. Найпоширеніший з них – спосіб горизонталей. Горизонталі – це лінії, які з’єднують на карті точки з однаковою абсолютною висотою, тобто висотою над рівнем моря. Горизонталі проводять через певні проміжки по висоті, наприклад через 5, 10 або 20 м.

Абсолютна, відносна висота місцевості

Щоб визначити висоту, яку відображають горизонталі, їх підписують. При цьому цифри спрямовані в бік підвищення схилу. Крутизну визначають за ступенем зближення горизонталей. Що ближче одна до одної вони розташовані, то крутіший схил. Максимально можлива крутизна, зображена горизонталями, зазвичай дорівнює близько 40°.

Горизонталі доповнюються числовими позначками характерних точок місцевості – абсолютних висот і глибин. На топографічних картах з масштабом 1 : 10 000 – 1 : 200 000 нерівності земної поверхні (яри, скелі, осипи, обриви тощо) позначають також окремими позамасштабними умовними знаками.

На картах з масштабами 1 : 500 000 і 1 : 1 000 000 для зображення нерівностей земної поверхні застосовують спосіб пошарового зафарбовування. Він полягає у фарбуванні глибинних і висотних шарів відповідно до шкали: від темно-синього до блакитного, від темно-зеленого до світло-зеленого і далі від світло-коричневого до темно-коричневого за принципом, що глибше і що вище, то темніший колір. Шкала глибин і висот є на кожній карті.

На деяких, зокрема туристичних, картах для відтінення схилів застосовують фарбу сіро-коричневого тону. Такий спосіб зображення поверхні дає змогу визначити й абсолютну висоту місцевості.